лишати

-а́ю, -а́єш, недок., лиши́ти, -шу́, -ши́ш, док., перех.

1) Ідучи, їдучи куди-небудь, не брати з собою. || Віддавати куди-небудь на певний час.

2) Ідучи, покидати кого-небудь, розлучатися з ним. || Ідучи, покидати кого-небудь, залишати без уваги, допомоги. || Відходячи кудись, залишати що-небудь без догляду. || перен. Переставати існувати в кому-, чому-небудь; зникати.

3) Передавати у спадщину, для використання і т. ін.

4) Викликати після себе що-небудь, бути причиною появи чого-небудь.

5) Пропонувати залишитися, не йти з певного місця, від певного товариства і т. ін.

6) Іти, їхати з певного місця. || Проходити, проїздити повз що-небудь.

7) Зберігати, приберігати для чого-небудь. || Не втрачати, зберігати на певний час.

8) Зберігати в якому-небудь стані, положенні і т. ін., не порушувати його. || Беручи частину чого-небудь, іншої не чіпати, зберігати за кимсь.

9) Переставати що-небудь робити, відмовлятися від чогось. || Позбавляти чого-небудь.

10) перев. наказ. сп. Уживається для виразу незгоди з ким-небудь, за бажання припинити розмову і т. ін.